Лако-красочные материалы — производство

Липкість друкарських фарб. При відокремленні ЗМ від поверх­ні офсетного декеля на матеріал інтенсивно діють сили розтягуван­ня, які створюються адгезією фарби з поверхнею ГП. При розгалу­женні шару фарби виникають сили, що протидіють цьому процесу. Такий опір фарби розгалуженню і є липкістю.

Підвищена липкість фарби може призвести до скручування хвостового краю відбитка при виведенні його на приймальний пристрій. Для усунення розривів поверхні ЗМ (вищипування) або скручування кінця відбитка слід зменшити липкість фарби введен­ням відповідної домішки.

Прилипання відбитків до ОЦ. Підвищена липкість фарби ство­рює при відокремленні відбитків великі зусилля, які призводять до пошкодження поверхні ГП. Прилипання відбитка до ОЦ підси­люється через те, що для змивання поверхні ГП використовують розчинник, який підвищує її липкість.

Розірвані аркуші можуть ие тільки прилипнути до ОЦ, а й по­трапити між валики ФА. У цьому разі необхідно відразу відсунути валики і змити з них фарбу та папір При найменшій затримці фар­ба та шматки розірваних відбитків прилипнуть до валиків так силь­но, що це призведе до тривалого зупину машини.

Під час друкування на багатофарбовій офсетній машині зобра­жень, які мають сюжети з великоформатними плашками, при три­валому зупині машини фарба може підсохнути вже через кілька хвилин і стати досить липкою.

Склеювання відбитків. Як уже зазначалося, під час друкування на багатофарбових машинах може виникати склеювання відбитків на ділянках кольорових плашок, положення яких на лицьовому і зворотному боках збігається. Причина цього явища полягає в тому, що при висиханні фарби під дією теплоти виділяються різні випа­ровування. Недостатній доступ повітря до шару фарбн на відбитках гальмує її висихання внаслідок окиснення. Під дією теплоти фар­бовий шар знову розм’якшується, а висихання через відсутність кисню припиняється. Фарба стає липкою, і ця ділянка взаємодіє з верхнім відбитком. Чим товще фарбовий шар, тим більше виділя­ється теплоти при його висиханні. Тиск паперу в стапелі приймаль­ного пристрою є ще одним небажаним фактором, який призводить до склеювання відбитків. При друкуванні складних замовлень слід ураховувати можливість емульгування фарби. Для запобігання цьо­му явищу, яке негативно впливає на висихання фарби, і, таким чином, спричиняє склеювання відбитків на приймальному стапелі, доцільно вводити у фарбу необхідну кількість сикативів.

Крім того, треба:

• забезпечити доступ повітря до відбитків (тиск у стапелі на приймальному пристрої не повинен спричинити склеювання від­битків, тому не слід допускати занадто велику висоту стапеля);

• емульговану фарбу слід замінити свіжою, ввівши в неї сикатив;

• відрегулювати подачу протизабруднювального порошку.

Скручування хвостового краю відбитка. Під час друкування ба-

Гатофарбових плашок, коли між їхнім зображенням і хвостовим краєм аркуша залишається незадрукована вузька смуга, на прий­мальному пристрої відбитки можуть скручуватися. Скручування від­бувається через велику в’язкість фарби та неоптимальний кут відриву відбитка від ОЦ. Скручування можна уникнути, якщо збіль­шити ширину незадрукованої смуги на хвостовому краю відбитка.

При сильному скручуванні зігнутий край відбитка зміщується по свіжій фарбі раніше виведеного на приймальний пристрій від­битка. Це призводить до змазування у хвостовій частині.

Якщо з метою зменшення скручування уставляти дерев’яні клини в стапель приймального пристрою, то на ділянках, де є вставлені клини, також можливе змазування свіжонадрукованої фарби.

Сучасні пристрої розрівнювання зменшують скручування їх на приймальному пристрої і можуть запобігти змазуванню фарби у хвостовій частині відбитка.

Змазування відбіггків у процесі друкування. Якщо для друкування потрібний товстий шар фарби, то відбитки мають підходити до приймального пристрою поступово і викладатися у стапелі точно, без зміщення. Якщо швидкість друку висока і відбитки при роботі пристрою, що зіштовхує аркуші, зміщуються один відносно одного через погано відрегульований аркушевивідний пристрій, то можли­ве змазування відбитків, тобто наступний відбиток своїм краєм зма­зує при виході на приймальний стапель щойно надруковану фарбу.

Для усунення цього явища необхідно зменшити швидкість дру­ку та забезпечити поступове, без зміщення, викладання аркушів на стапель.

Якщо для друкування потрібний тонкий шар фарби, то дру­карська фарба має бути інтенсивнішою і повністю відповідати за­даному кольоровому тону.

Забруднення вщбитків у тінях зображення при підвищеній подачі фарбн. Часто темні ділянки зображення друкують чотирма фарбами і виникає забруднення зворотного боку відбитка. Цей недолік ре­продукування можна усунути на етапі кольороподілу, навіть якщо виникне необхідність переробити фотоформи. Витрати на повтор­ний кольороподіл доцільніші, ніж затрати часу при друкуванні всіма фарбами темних ділянок зображення. Крім того, зменшують­ся витрати фарб. Темні ділянки доцільно друкувати, наприклад, при сумарній відносній площі растрових елементів двох фарб 150 % (чорна плашка, растрова тільність якої 100 % плюс 50 % блакит­ної).

Вищипування крейдованого паперу. Липкість друкарської фарби, сили тиску, які діють у зоні ДК, дія ГП можуть призводити до ви­щипування крейдованого паперу. При цьому розрізняють вищипу­вання власне волокон паперу і крейдованого покривного шару. Іноді до ГП або до ДФ прилипають окремі забруднення, частинку пилу тощо, які вишипуються при друкуванні з поверхні паперу і призводять до появи невеликих за розмірами білих плям на зобра­женні.

Вищипування волокон ЗМ відбувається тоді, коли вони слабко утримуються на його поверхні або коли використовується фарба підвищеної липкості, а також при тривалих простоях машини, ко­ли в процесі висихання ще більше зростає липкість фарби.

Найчастіше вищипування виникає в багатофарбових машинах на крейдованому папері. При недостатній вологостійкості паперу внаслідок дії ЗР, який неодноразово всмоктується в секціях маши­ни, крейдоване покриття втрачає стійкість до вищипування, папір розривається, а відбитки приклеюються до ГП в останніх секціях.

Запобігти вищипуванню можна тоді, коли багатофарбове зоб­раження друкують в одно-, двофарбових машинах повторними про­гонами.