Лако-красочные материалы — производство

У чистому вигляді метали можуть мати гідрофільні та олеофіль — ні властивості, оскільки для них характерною є надмірна енергія поверхні. Під час взаємодії з киснем повітря, а також у водяних розчинах на металах утворюються оксидні та гідрооксидні плівки. На поверхні оксидованої плівки залежно від умов можуть сформу­ватися адсорбційні шари газів, води, полярних і неполярних моле­кул органічних речовин.

Під час друкування повсякчас відбувається депресування ЗР і фарбою друкувальних та пробільних елементів форм. Це може змі­нити первісні фізико-хімічні особливості поверхні й обумовити по­рушення умов переходу фарби та ЗР на форму і призвести, врешті — решт, до погіршення якості відбитків. Фізико-хімічна стійкість фор­ми — важливий фактор, що забезпечує стабільність процесу під час друкування та ідентичність відбитків. Унаслідок зменшення фізи — ко-хімічної стабільності ПЕ^ вони починають сприймати фарбу, яка потім переходить на відбиток.

Структурно-енергетичні зміни у формних матеріалах під час дру­кування. Вони ще недостатньо вивчені, але мають виключно важ­ливе значення для забезпечення тиражної якості. Вдосконалення властивостей формних пластин має йти шляхом створення на по­верхні ПЕф міцної енергетичної структури з мінімальними (за роз­мірами) мікронерівностями. Ця структура повинна мати стійку гідрофільну природу.

Фарба. Вона характеризується певними реологічними парамет­рами: здатністю до адгезії, когезії, липкістю, в’язкістю, плинністю тощо. Ці параметри динамічні й, у свою чергу, залежать від товши — ни шару фарби на поверхні валиків (форми, офсетного ГП, відбит­ка), швидкості друку, температури.

Розподіл фарби на поверхні, нанесення на форму та перенесен­ня її на офсетне ГП і ЗМ супроводжуються явищами адгезії та роз­риву. Адгезія фарби до валиків, форми, ГП, паперу залежить від указаних вище параметрів. Опірність розриву фарбового шару зро­стає з підвищенням в’язкості фарби та швидкості друку. Для нор­мальної роботи друкарської машини показник опірності має бути нижчим за показник адгезії. Тому сучасні офсетні друкарські фар­би навіть для одного типу машин поділяються не лише за видом ЗМ, а й залежно від швидкості друку та систем зволоження.

Під час вибору офсетних друкарських фарб, наприклад для ар­кушевого друку, треба враховувати такі технологічні параметри: швидкість друку (4…7 або 10… 12 тис. об/год); систему зволоження (традиційна, спиртова); тип ЗМ (папір звичайний чи крейдований, картон, фольга, шкіра, полімерна плівка).

На реологічні параметри фарби впливає температура в розко­чувальній системі машини, яка підвищується у процесі друкування. Із зростанням температури в’язкість фарби знижується, що впливає на ступінь адгезії й надалі на якість розкочування, нанесення фар­би на форму і перенесення на офсетне ГП та ЗМ.

Нині низка фірм виготовляє універсальні фарби. Це дає змогу використовувати їх у широкому діапазоні швидкостей друкарських машин при будь-яких системах зволоження.

Системи зволоження. У друкарських машинах ОПД вони (як відзначалося вище) характеризуються різноманіттям конструкцій. ЗР може передаватися та наноситися на ДФ механічним, пневмо — механічним, відцентрованим, електростатичним або конденсацій­ним методами.

Контактні ЗА класичних конструкцій, які наносять ЗР (як пра­вило, водяний) безпосередньо на форму, інерційні, характеризу­ються потребою нагромадження вологи на поверхнях НВ. Вони не забезпечують рівномірного нанесення ЗР, нерідко на це впливає мікроклімат цеху. Такі апарати потребують кваліфікованого обслу­говування, своєчасної профілактики та контролю. Тканинне обля­мування легко забруднюється фарбою та паперовим пилом. Частин­ки облямування легко забруднюються фарбою та паперовим пилом. Частинки фарби та паперу потрапляють у резервуари із ЗР, а звідти на форму, порушуючи процес друкування.

Можливість забезпечити суцільний шар вологи на формі — ос­новна перевага ЗА контактного типу, що пояснює їх широке засто­сування (незважаючи на недоліки порівняно з безконтактними).

Надходження ЗР у безконтактних ЗА стабільне, оскільки не за­лежить від мікроклімату. Тут можливе коригування подачі розчину по всій ширині форми. Недоліки таких ЗА — підвищена корозій — ність і можливість нагромадження вологи на формі у вигляді кра­пель, а не у вигляді суцільного шару, як у контактних.

Відсутність спеціальних оболонок на НВ у спиртових ЗА ро­бить їх малоінерційними. У деяких конструкціях ЗР подається че­рез ФА, тоді габаритні розміри друкувальних секцій трохи зменшу­ються.

Під час друкування до ЗР можуть потрапляти частинки паперо­вого пилу. Вони спричиняють певні труднощі. Тому рекомендують оснащувати ЗА приладами для неперервної очистки ЗР. Ступінь за­бруднення визначають за зміною електропровідності розчину.

При підвищених адгезії та в’язкості друкарської фарби маши­ни із традиційними системами зволоження мають певну перевагу, оскільки в них трохи завищена кількість ЗР, що подається. Задля забезпечення стабільного балансу «фарба — ЗР» ці машини потребу­ють більшого шару фарби на формі (завдяки високій в’язкості фар­би). У противному разі підвищена подача ЗР при малій кількості фарби зумовлює зниження інтенсивності відбитка, його блідість.

Використання фарб низької в’язкості на машинах з контакт­ним зволоженням спричиняє виникнення емульсії «фарба — у во­ді», що призводить до замаслювання відбитків.

Для машин із спиртовим зволоженням потрібні фарби із зни­женою адгезією (липкістю). Спиртове зволоження працює з тон­шим шаром ЗР і, відповідно, з більш тонкими шарами фарби. За­вищена подача фарби зумовлює її збільшення на відбитку, внаслідок чого знижується швидкість закріплення фарби.

Нині деякі ЗА друкарських машин оснащуються пристроями автоматизованого керування товщиною плівки ЗР на формі. Впер­ше таку систему «Automatic Agua Control» (ААС) застосувала у 80-х роках XX ст. японська фірма «Ryobi». Фотоелементи вимірюють яс­кравість променя, який відбивається від поверхні зволоженого ПЕф розмірами 1×1 см, шо знаходиться в площині задруковуваного арку­ша (якщо такого елемента на формі немає, то система не працює).

Сьогодні практично всі фірми, яхі виготовляють друкарські машини, прагнуть повністю автоматизувати друкарський процес. Автоматизація підтримки балансу «фарба — ЗР» має позитивні на­слідки. Відхилення від еталонної якості відбитків, здобутих на ма­шинах, оснащених системою ААС, дуже незначні.

У зволожувальній системі «Heidelberg Alkolor» тонкий шар во­логи подається НВ спочатку на форму, а потім на перший валик ФА. За цим способом форма швидко насичується вологою, оскіль­ки на перших стадіях роботи збалансовується склад воднофарбової емульсії. А система автоматизованого регулювання СРС враховує нелінейну залежність збільшення подачі ЗР від швидкості роботи машини.